Необхідні умови для реалізації Антикорупційних програм в Україні

Проект  "Антикорупційна культура -  політики і практики" підпримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

Незважаючи на зміну влади в Україні в 2014 році, корупція, як і раніше, пронизує всі сфери життя в Україні - від побутової корупції (необгрунтовані платежі в лікарнях і школах, обмани в супермаркетах та ін.) до махінацій на місцевих і вищих рівнях влади (розподіл землі і бюджету, непрозора кадрова політика і ін). Відповідно до огляду зрізів громадської думки в 2018 році, наведеному в тижневику «Дзеркало тижня» 24 серпня 2018 коренем усіх своїх проблем українці вважають корупцію: 92% вважають, що "через корупцію гроші осідають в кишенях тих, хто при владі" ; 88% - що "корупція призводить до збіднення населення" і "підриває економіку країни". 

Вважаючи корупцію однією з основних проблем суспільства, люди не оцінюють традиційні побутові корупційні практики як незаконні і перекладають відповідальність за те, що відбувається в країні на владу. Згідно з результатами опитувань, проведених соціологічними групами в Україні [2] на перше місце серед проблем в країні українці ставлять корупцію серед державних чиновників. Однак, оздоровлення суспільства та його звільнення від корупційних практик не буде ефективним без зміни ставлення до корупційних дій на особистісному рівні і впровадження антикорупційних програм і ініціатив на рівні місцевої влади. Ефективним бачиться не нав'язування антикорупційних політик, що теж має свій вплив з боку держави, а формування особистої та державної антикорупційної культури, неприйняття корупційних практик як на особистому, так і на будь-якому рівні державної або місцевої влади

Вивчаючи успішний досвід боротьби з корупцією різних країн, можна помітити, що всі історії не є ідеальними. Історії успіху варіюються від класичних випадків, таких як Сінгапур і Гонконг, Китай (Klitgaard, R. (1988), Controlling Corruption, University of California Press, Berkeley and Los Angeles, California) до більш свіжих прикладів прогресу, таких як Колумбія, Грузія, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Катар і Руанда [Klitgaard, 2015, p.33]. Прогрес, досягнутий антикорупційними програмами в цих країнах означає не викорінення корупції в усьому суспільстві, а поліпшення ситуації - зміна ставлення до корупційних практик, зменшення її масштабів у всіх або окремих соціальних сферах, формування нової антикорупційної культури.

Проблематика антикорупційних програм для місцевих органів влади продовжує залишатися актуальною. Україна отримує багато можливостей як по створенню своїх антикорупційних програм за участю міжнародних організацій, так і по імплементації успішно реалізованих методик з профілактики та викорінення корупційних практик. Антикорупційні ініціативи знизу не будуть успішними, якщо не будуть підтримані вищим рівнем управління в органах влади. І навпаки - можливість реалізації антикорупційних програм в органах влади з'являється тільки в разі, якщо в цьому зацікавлені чиновники різного рівня, і в першу чергу - білі комірці - вища управлінська ланка, відповідальна за прийняття рішень.

Матеріали навчального курсу "Розвиток культури організації та запобігання корупційним практикам", розроблені у співпраці з викладачами Англіа Раскін Університету (Кембридж, Великобританія) в рамках реалізації проекту "Антикорупційна культура -  політики і практики", призначені для викладачів університетів та пропонують матеріали як для підготовки навчальних курсів, так і для проведення тренінгів та занять з окремих тем.